АРФА 2010\05
Тільки одиниці здатні надихатись ідеями. Інші ж надихаються вірою цих одиниць в ідеї.
З часу створення пройшло більш ніж півроку. За цей час в процесі зустрічей, розмов, як реального так і віртуального спілкування були люди що цікавились археофутуризмом. Якщо порівняти АРФУ з полум’ям, то вони запалювались як дрова, або як сірники. Деякі сірники тухнули досить швидко, при найменшому вітрі, деякі горіли довше. Але нам не потрібні ані дрова ані сірники. Вогонь кожного мав би наближатись до вічного вогню, і живитись не з нашої віри а зі свого внутрішнього джерела.
Можна згадати слова Ніцше: “Шукаєш послідовників – шукай собі нулів”. Ми не шукаємо ні нулів, а послідовники та наші однодумці знаходяться і знайдуться самі.
Зараз суспільство занадто заанґажовано надуманими проблемами, другорядними питаннями, споживанням, містечковими праґматизмом та егоїзмом, тощо.
Безперспективно та невдячно було б робити ставку на маси.
З часу створення пройшло більш ніж півроку. За цей час в процесі зустрічей, розмов, як реального так і віртуального спілкування були люди що цікавились археофутуризмом. Якщо порівняти АРФУ з полум’ям, то вони запалювались як дрова, або як сірники. Деякі сірники тухнули досить швидко, при найменшому вітрі, деякі горіли довше. Але нам не потрібні ані дрова ані сірники. Вогонь кожного мав би наближатись до вічного вогню, і живитись не з нашої віри а зі свого внутрішнього джерела.
Можна згадати слова Ніцше: “Шукаєш послідовників – шукай собі нулів”. Ми не шукаємо ні нулів, а послідовники та наші однодумці знаходяться і знайдуться самі.
Зараз суспільство занадто заанґажовано надуманими проблемами, другорядними питаннями, споживанням, містечковими праґматизмом та егоїзмом, тощо.
Безперспективно та невдячно було б робити ставку на маси.
10 коментарів
А так, хіба багато відомо про його концепцію? Книга L'Arch?ofuturisme, l'?ncre, 1998 — була написана понад 10 років тому, і перевидань не було. Немає перекладів ні українською ні російською (навіть припускаю що і англійською немає). І наскільки мені відомо то Гійом Фай сам став критично ставитись до її змісту.
Тому з усієї концепції лишається тільки визначення яке ми і наводимо на сайті
Археофутуризм – умонастрій, згідно якому майбутнє знову звернеться до цінностей предків [...]
Тим паче зміни зазнавали і геополітичні полгяди Гійома Фай. Якщо в Nouveau discours ? la nation europ?enne він писав про європейсько-арабський союз, то вже в новому виданні (1999р. — на щастя ця книжка у мене є) — він заперечує це в примітках.
Хоч ми і вважаємо Гійома Фай дуже цікавим сучасним мислителем і публіцистом, але він не є і не буде для нас беззаперечним авторитетом. Можливо, у нас інше розуміння археофутуризму. Тим паче ми взяли цю назву перш за все для мистецької асоціації (те що ми сприймаємо мистецтво не саме по собі, а невід»ємно від інших сфер — то вже інше питання).
Дехто може вважати археофутуризм новим напрямком в мистецтві чи навіть філософії.
Але ми не прагнемо монополії на цю назву, і так само ми впевнені що і Гійом Фай теж. Тим паче через брак часу і бажання він просто не зміг би розвинути археофутуризм, напркилад в сфері літератури, музики, тощо.
Ніяким продуктом постмодерну археофутуризм не являється, якщо не притримуватись хибної думки що все (абсолютно все) — це пост-модерн.
Врахування сучасної специфіки — не є обов«язково постмодерном.
Є певні течії (наприклад анастасіївці — чомусь про них згадав) які відмовляються від багатьох продуктів сучасного світу, роблять свої автономні поселення.
Але чи є вони традиціоналістами?
Шлях який, наприклад, обрав Рене Генон — це шлях споглядання і констатації краху сучасного світу. Але не шлях мовчазної згоди, це шлях брахмана. Рене Генон писав що на Заході завжди буде набагато менше брахманів і більше кшатріїв. Тому шлях роздумів, спостережень, споглядання — не для всіх, і абсурдно було б пропагувати для всіх такий спосіб життя.
Традиціоналізм не означає привязаність до минулого, це значить – жити і діяти виходячи з приницпів, які мають вічну цінність. (перефразовано з М. Ван ден Брука)
Це перефразовано, в оригіналі замість „традиціоналізму“ був „косерватизм“. Так само я міг би тут поставити і „Археофутуризм“.
Футуристи заперечували те що було до них, ми не заперечуємо, ви шануємо класику і майстрів, але як писав Ніцше: „Для нової музики — потрібні нові вуха“.
Тому і не акцентуємо увагу лише на минулому.
Протест проти сучасного світу може бути дуже різним. Це може бути якась повна аскеза і відмова бути частиною сучасної цивілізації. Навіть суїцид.
Кожному — своє. Але все-таки це слабка позиція.
Чи не краще бути в аванґарді всіх процесів що проходять? Осідлати тигра ))
Звісно, археофутуристи можуть спуститись до постмодерного болота. Археофутуристи можуть навіть спускати туди деякі свої (наприклад мистецькі) продукти. Бо орел завжди може опуститись до миші, але миша не підніметься на висоту орла.
А Езра Паунд чудово розумів суть і шкідливість кредитної системи.
Попри те що його зараховують до модерністів, чи не був він належним до тієї елітою про яку писав Генон в книжці „Схід і Захід “? Тієї еліти, яка мала би навести міст між Сходом та Заходом. (Езра Паунд ґрунтовно вивчав Китай, китайську поезії, історію, і багато перекладав — не заради ж естетичного задоволення чи визнання..)
Можна також згадати твердження Міґеля Серрано, що Паунд кодував свою поезію.
Не зовсім розумію… Тобто зовсім не розумію — так що ж у цьому поганого. І що власне таке тоді постмодернізм?
Друге питання — невже цінність концепції полягає в ясності її викладу? Можливо суперечливість буде більш адекватним відображенням особливостей людського мислення. Тому така концепція буде більш відвертішою, більш вільною (але не повністю) від домінування метанаративів і творчою.