Епідемія

Блоґ: Андрій Волошин

Евола бродив у Австрії в 45-му
Під бомбами союзницьких літаків
І коли тобі хтось гучно кричатиме
Декадантських не слухай наказів та слів
Ернст Юнгер пив вино на даху готеля
Мріяв… Хоча Париж палав у війні
І прожив понад сто років
Ярмо не приймай від діячів пустелі

(написаний під час «епідемії» свинячого грипу)

8 коментарів

Хоча Париж палав у війні\\
Ну, насправді Париж був чи не найбільш мирним і найбільш комфортним містом у охопленій Другою світовою війною Європі:)(якщо не брати до уваги міста нейтральних країн — типу Швеції чи Швейцарії)

«Париж как будто никогда и не бомбили! не бомбили!.. и не будуть бомбить!.. отсутствие мемориальных досок!.. лишнее тому свидетельство!.. Только я один, наверное, еще помню… о заживо погребенных семьях!.. о горящих садах Монмартра...»
Луи Фердинан Селин «Феерия для другого раза»

Саме це і малось на увазі.
Те що він був комфортним місцем до того — то і Юнґер не пив же весь час там вино )
Тобто рядки мають на увазі саме момент а не історію Парижу в другій світовій війні.

Селін аж надто перебільшив (у своєму гіперболічному стилі). Можливо під час ДСВ сади Монмартра й палали якось. Але аж до літа 1944 року Париж був «санаторієм Нової Європи», де німецькі військовики відпочивали після пекла на східному фронті (і на інших фронтах теж). Думаю, що кращою ілюстрацією до побуту Юнгера в Парижі і міського повсякдення є його власні щоденники того періоду («Випромінення», де, до речі, побіжно згадується й Київ). Тогочасні готелі «Георг V» чи «Мажестік», світські салони та кав'ярні надто мало нагадують картину «палаючого міста»…

До речі, характерне враження від цих щоденніків — Юнгер дуже часто згадує бомбардування німецьких міст (напр. Ганновера чи Гамбурга), і їх катастрофічні наслідки. Так само при описі побуту у Німеччині (у Кірххорсті) він досить часто згадує про щоденні бомбардування. Чи пише, як його будинок трясся від вибухів при авіанальоті. Проте при описі свого побуту в Парижі згадує лише повітряні тривоги. І є лише один опис моменту, де він здаля (з даху готелю, і з вином у руці:)) спостерігає бомбардування якихось мостів у передмісттях Парижу.

Чудовий вірш! Прекрасний зміст! Непогана ритміка!

З теплом,

«Тревога, налеты. С высокой крыши «Рафаэля» я видел, как дважды поднялось над Сен-Жермен-де-Пре мощное облако взрыва и на большой высоте уходили английские эскадрильи. Задача разбить мосты через Сену. Способ и порядок операций, парализующих подвоз продовольствия в город, указывают на проницательный ум. При второй атаке, в лучах заката, я поднял бокал бургундского, в котором плавали ягоды клубники. Город со сверкающими на солнце башнями и куполами лежал передо мной во всем своем великолепии, словно цветок, раскрывшийся навстречу смертельному оплодотворению («Второй парижский дневник», 1943)» (Пер. Бориса Хазанова зі статті «Эрнст Юнгер, или прелесть новизны»). Воістину епізод, гідний бути закарбованим у ліриці! :)За яку – окрема вдячність.

Дуже дякую за цитату, треба буде обов'язково прочитати цей паризький щоденник Юнґера

"І прожив понад сто років" — рядок звучить схоже до оптимістичного аргумента «на користь». Навряд чи в сенсі духовному будь-які «дивіденди» — взагалі мають смисл.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте